Кам'янська районна державна адміністрація Офіційний сайт
Головна » Новини » Відділ статистики » Порядок проведення державної реєстрації смерті та здійснення виплати допомоги на поховання.

Порядок проведення державної реєстрації смерті та здійснення виплати допомоги на поховання.

Державна реєстрація смерті проводитися у відділах реєстрації актів цивільного стану та виконавчих органах сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.), може бути зареєстровано в найближчому орган державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, провадиться у книгах поновлених актових записів про смерть. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. У разі проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб. Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті до відділу державної реєстрації актів цивільного стану повинна пред’явити паспорт або паспортний документ. При цьому, відсутність вищезазначених документів не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації смерті. Відповідно до вимог п. 1 гл. 5 розділу IIІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (в редакції наказу Міністерства юстиції України № 3307/5 від 24.12.2010), зі змінами- (надалі Правила) підставою для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі — лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі — фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Заява про державну реєстрацію смерті повинна бути подане пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а у разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть чи висновку судово-медичної експертизи, прокурора — не пізніше п’яти діб. Після проведення державної реєстрації смерті відділ державної реєстрації актів цивільного стану видає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. У разі проведення державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради видається довідка для отримання допомоги на поховання. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім’ї, що перебували на утриманні застрахованої особи: — дружини (чоловіка); — дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років; — батька, матері; — діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо). Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання. Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради.

Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи. Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування » допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду відповідно до вище згаданого закону.